Мені знову снилася Киргизія. Дивно, наче б то одна з транзитних країн, в якій ми були всього 3 дні. Вона сниться мені вже третій раз. І завжди у сні ця долина і ці діти. На висоті більше 3000 м., поміж Алайськими хребтами.
Тихо було. Пам’ятаю сильний вітер і хмари, що вперто ховали від наших очей Пік Леніна. Абсолютно безлюдна міжнародна траса М41 Ош-Душанбе. 2 дні – 40 км пішки. Яскрава цятка в моїй пам’яті мабуть, або довга розповідь за чаєм.

( Далі )

1

( На скелi -> )

( Далі в гори тут )

( Ось репортаж ->  )